Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як голодомор 1932 - 33років. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих під більшовицькою владою. Пам’ять про тих, хто не дожив, про тих, хто недолюбив, про живих і ненароджених.
Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони. Ми впевнені – Україна пам’ятає. Щороку в четверту суботу листопада ввечері в кожній оселі на вікні горить свічка пам"яті, як нагадування про те, що голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
|
